Чуєш, вітре
Як же хороше, вітре,
В небі синім літати!
Ти злітаєш, як пташка, у безмежну блакить,
Бачиш щире і прикре,
Можеш зірку дістати.
Там життя, наче казка, висота не страшить.
Все ти бачиш і знаєш,
О, невидимий вітре,
Всі змітаєш завади, розганяєш туман,
За хмарки зазираєш,
Щоб дізнатися більше
І співати рулади про щасливий талан.
А не міг би ти, вітре,
Розмести всі печалі,
Всі тривоги і болі занести хоч куди.
Хай їх Вічність вколише
І відправить подалі
В небеса охололі і лишить назавжди.
Чуєш, вітре, хоч спробуй
Загасити пожежу,
Що мій край охопила, порятунку нема…
Всій планеті розказуй
Про ворожу мережу,
Щоб весь світ не згубила ця триклята війна…