Не хватить золота і чар…
не підкупити…
Хоч сиве пасмо на плечах,
та варто жити і любити.
На алтарі де тонкий шовк,
байдужість звикли величати.
І повний місяць вже зійшов,
і шлях освічений хрещатий.
І ллється мед із повних чаш,
а я повірити не можу...
що в той же день і в той же час,
ти відкриваєш мені душу.