Шкода, та мабуть не буває свободи без крові.
Хтось дивиться смерті у вічі за вільне життя,
Щоб снилися дітям не війни, а сни кольорові,
Щоб рабству, у завтрашній день, не було вороття.
У рабства немає: ні слова, ні волі, ні духу.
У рабства дорога - це темрява вічна і страх,
Де люди - це злидні, що гинуть безславно, як мухи,
Свобода ж - крилата, і в слові своїм, і в думках.
І в діях... Кормися, земелько, ворожою кров'ю
І сил набирайся! Тобі ще цвісти і цвісти!
Не вмруть, ані сила козацька, ні слава, ні мова,
Бо ти вже спалила до рабства останні мости.