Людина-гора,
І альтиметр мій зашкалює,
Навколо - річки та ліси із вітрами шквальними,
Навколо - високі замки і все запаролене,
Та тільки у замку цьому
Можна зустрітись з долею.
Там, де камін тріщить,
Там, де мелодії Брамса та Люллі,
Там хтось читає, зануривши в книгу
Очі славетні свої.
Очі, що, ніби небо, безмежні,
Вічно живі, кмітливі, бентежні,
Очі, що не стане й барв змалювати -
Очі, яким присвятити ладна
Монографії та цитати,
І в замку, під гербом самотності,
Чиясь геніальна доля зріє,
А в небесній безодні нова зоря
Жевріє.