БАЙЯ
«ЦВЕЗЬ»
Одного разу там, я забув і де,
Створив шедевр великий архітектор
Збудував він Храм протягом ночі
Тримався лише на одному цвяху.
Шедевр. Велике творіння!
Восьме чудо світу! Усіх
Так радувала та будівля,
Що зодчий пожинав успіх.
Але ось знайшовся критик,
І почав він з того,
Що засумнівався: «Десь гвинтик
Так має бути. Ого!
А це що. Стирчить із даху?
Те саме означає цвях?
А якщо раптом його і миші
Так підгризуть? Іль гість
Який-небудь, раптом, заради сміху,
Та сколупне його?
Чи інша раптом перешкода?
Цвях висмикнути легко.
Тільки-но був би гвоздодер!»
Але зодчий промовив: «Дуря!
Кому це знадобиться?
Адже храм для всіх! Хтозна,
Я створив його на літа,
Навіщо його ламати?
«Навіщо? Потім, що якщо злість
Заважає мені прийняти будівлю,
Навіщо абстрактні мені прення?» -
І витяг злощасний цвях.
Храм звалився. Критик разом із ним.
Адже тим цвяхом він зберігав.
Мораль. Якщо немає своїх ідей,
Не виривай чужих цвяхів.
БАСНЯ
«ГВОЗДЬ»
Однажды там, я позабыл и где,
Создал шедевр великий зодчий
Возвёл он Храм в теченье ночи
Державшийся лишь на одном гвозде.
Шедевр. Великое творенье!
Восьмое чудо света! Всех
Так радовало то строенье,
Что зодчий пожинал успех.
Но вот нашёлся-таки критик,
И начал он с того,
Что усомнился: «Где-то винтик
Да должен быть. Ого!
А это что. Торчит из крыши?
Тот самый значит гвоздь?
А если вдруг его и мыши
Да подгрызут? Иль гость
Какой-нибудь, вдруг, ради смеха,
Да сковырнёт его?
Или другая вдруг помеха?
Гвоздь выдернуть легко.
Лишь только был бы гвоздодёр!»
Но зодчий молвил: «Вздор!
Кому понадобиться это?
Ведь Храм для всех! Как знать,
Я сотворил его на лета,
Зачем его ломать?»
«Зачем? Затем, что если злость
Мешает мне принять строенье,
К чему абстрактные мне пренья?» -
И вытащил злосчастный гвоздь.
Храм рухнул. Критик вместе с ним.
Ведь тем гвоздём он был храним.
Мораль. Коль нет своих идей,
Не вырывай чужих гвоздей.
15 августа 1983 года