Балада про останній тролейбус
У морозну годину тролейбус мчав у зиму
Вуса його давно обледені.
Поспішав він у ніч. Був порожній наполовину
І пасажири трохи здивовані
Косилися на дитину в тілогрійці
Який на скло у льоді дихав
У його кишенях не було копійки
Морозний заєць, маленький нахабник
Сумно всіх проводжав на вихід.
Кондуктор не поспішала виганяти.
Очі його величезні навикат
Її благали сльозно. Двічі мати.
- Громадянка! Може це ваша дитина?
- Оборвищ цей? Боже збережи!
- Ти чий?
- Нічого ... - і голосок так дзвінок -
Я сирота. Нема в мене рідні!
- Як ні? Малюк! І де ж твоя мама?
- Виїхала на небо. Бог забрав.
Але не дослухала його в єноті жінка
Лише на прощання гаркнула:
- Жах!
Малюк не плакав. Простягли хліба.
Від жалісливих от і ковбаса.
– Який маршрут тролейбуса на небо?
Як мені доїхати до мами до неба?
- Зрозумій, дурненький, таких маршрутів немає -
Тролейбуси туди не долетять.
І той, хто виходить, простяг монету.
Намагаючись уникнути благання погляду.
- А як тебе звати?
- Мене? Митя!
Хоча зараз кличу я 32!
- Що робиться люди, подивіться!
Мало не проїхав пасажир ледве.
- А що так?
- Так легше вихованці!
Запам'ятати всіх не просто – так легко!
І пасажири стали всі так жалюгідні,
Із них залишив хтось молоко.
У морозну годину тролейбус мчав у зиму
Вуса його давно обледені.
Поспішав він у ніч. Був порожній. Сирітці-синові
Без мами протягнути, як до весни?
Він мчав у ніч, забувши зовсім про хліб.
Кондуктор підійшла до нього сама.
- Скажи мені, тітко? Ти була на небі?
Я не хворий! Я не збожеволів!
- Звичайно, ні! Мій милий! Мій хороший!
Адже я знаю, як туди потрапити!
Маршрут на небо снігом запорошений.
Його хуртовини охороняє пащу!
Дійти туди не можна поодинці!
Але хочеш, я візьму тебе до свого дому!
З тобою там житимуть мої дві доньки,
І всі ми разом житимемо з Христом!
А година прийде. Він забере на небо.
Живе твоя де мама та моя!
Тролейбус підвівся. Пуржила ніч люто
Усієї Русі, і Холоду Усієї…
Ішли двоє. Мати та син. Майже сліпо
І на серці їм було так легко!
Де є кохання - там Бог, і там до неба,
Повірте мені зовсім недалеко.
15.12.2016 03:56
Баллада о последнем троллейбусе
В морозный час троллейбус мчался в зиму
Усы его давно обледены.
Спешил он в ночь. Был пуст наполовину
И пассажиры чуть удивлены
Косились на малышку в телогрейке
Который на стекло во льде дышал
В его карманах не было копейки
Морозный заяц, маленький нахал
Печально всех он провожал на выход.
Кондуктор не спешила выгонять.
Глаза его огромные навыкат
Её молили слёзно. Дважды мать.
- Гражданка! Может это ваш ребёнок?
- Оборвыш этот? Боже сохрани!
- Ты чей?
- Ничей… - и голосок так звонок -
Я сирота. Нет у меня родни!
- Как нет? Малыш! И где твоя же мама?
- Уехала на небо. Бог забрал.
Но не дослушала его в еноте дама
Лишь на прощанье гаркнула:
- Кошмар!
Малыш не плакал. Протянули хлеба.
От сердобольных вот и колбаса.
- Какой маршрут троллейбуса на небо?
Как мне доехать к маме в небеса?
- Пойми, глупыш, таких маршрутов нету -
Троллейбусы туда не долетят…
И выходящий протянул монету.
Стараясь избежать молящий взгляд.
- А как тебя зовут?
- Меня-то? Митя!
Хотя сейчас зовусь я 32!
- Что делается люди, посмотрите!
Чуть не проехал пассажир едва.
- А что же так?
- Так легче воспиталке!
Запомнить всех не просто - так легко!
И пассажиры стали все так жалки,
Из них оставил кто-то молоко.
В морозный час троллейбус мчался в зиму
Усы его давно обледены.
Спешил он в ночь. Был пуст. Сиротке-сыну
Без мамы протянуть как до весны?
Он мчался в ночь, забыв совсем о хлебе.
Кондуктор подошла к нему сама.
- Скажи мне, тётя? Ты была на небе?
Я не больной! Я не сошёл с ума!
- Конечно нет! Мой милый! Мой хороший!
Ведь я то знаю, как туда попасть!
Маршрут на небо снегом запорошен.
Его метели охраняет пасть!
Дойти туда нельзя поодиночке!
Но хочешь, я возьму тебя в свой дом!
С тобой там будут жить мои две дочки,
И все мы будем вместе жить с Христом!
А час придёт. Он заберёт на небо.
Живёт твоя где мама и моя!
Троллейбус встал. Пуржила ночь свирепо
Всея Руси, и Холода Всея…
Шли двое. Мать и сын. Почти-что слепо
И на'сердце им было так легко!
Где есть любовь - там Бог, и там до неба,
Поверьте мне, совсем недалеко.
15.12.2016 03:56