Я три вірші тобі прочитаю:
Перший – свій, другий – твій, і – чужий.
Я у пам'ять всі три загортаю,
Я люблю три цих різних вірші.
Перший – мій – про любов, зрозуміло,
А про що ж мав писати іще?
Так душа закохатись хотіла...
Закохалась, та й досі пече.
Другий, твій, зрозуміло, про щастя –
Про кохання жіноче палке,
І про те, що до щастя – з нещастя
Треба йти крізь життя нелегке...
А у третьому вірші, чужому,
Стільки пристрасті – я зчервонів...
Прочитаю й зізнаюсь потому,
Як той вірш дався легко мені...