Моє село
В далекому донецькому степу
Село моє маленьке залишилось.
Знайти його змогла б і в ніч глуху,
Та, мабуть, мріям збутись не судилось.
Босоніж там ходила я колись,
Пила холодну воду із криниці,
Дивилась на осінній падолист,
На колос золотистої пшениці.
Я в небо задивлялась уночі
На знадливі зірки і тьмяний місяць,
Вірші писала перші при свічі,
Вдихала запах м'яти і нарциса.
Пригадую, як вабив душу світ,
Як линула на владний голос мрії…
Тепер моє село, мій дивоцвіт,
Знаходиться під владою росії.
Там батькова могила зароста,
Стежки мої ворожий топче чобіт…
А в серці у моїм палає мста,
Ночами сниться неосяжний обрій…