Коли я йду - дивлюсь навколо,
як ніби десь тебе знайду,
щодня я відчуваю, як по колу,
то помираю, то живу.
То солодко, то гірко на вустах,
то сльози капають на щоки,
невже на забетонованих шляхах,
ніде нема для нас дороги?
Яка різниця де і як,
якщо ти поруч, хоч через екран - навпроти,
нема мережі - де сигнал?
"алло, прийом!" - дзвоню я Богу.
Не додзвонилась... то пишу листа,
свистять так холодно повітряні тривоги,
а відправляти вже кому нема...
залишились з собою діалоги.