Під світлом, що врізає в хмари
Такі тонкі нитки життя,
Стоять незвичні будуари.
У час взаємного злиття
Ховає поклик серця злива
Без парасолі, навпростець,
Ти йдеш вперед така щаслива,
Що ще не скоро наш кінець.
В тумані гір, в потоці річки,
В усюдах чутний колорит
Найдивовижнішої звички —
Ховатися за власний щит,
Який не просто є і буде,
Бо зкорегований в журбі,
А стане у пригоді людям,
Які знаходять сенс в тобі.
Ти не журись, це не плацебо,
Настане час — переболить.
А поки — пам'ятай про небо,
Яке з тобою кожну мить.
<23грудня 2022>