Пізня осінь з вітром в парі,
Підхопили лист опалий,
Закружляли з ним в таночку ,
По стежинках у садочку.
Листя осені спитало:
-Чому я живу так мало?
Осінь мовила стиха:
-Твоя місія така.
Щоб на світі довше жити,
Деревце своє треба глядіти.
Коріння листям прикривати,
Та від морозів захищати.
Дочекатися з ним весни.
А весною.коли від сонця і тепла,
Прокинеться природа і земля.
І як буває кожним роком,
Наповняться дерева соком.
Почне рости нове гілля,
І ти відродишся з ним знову,
Зеленим листям, молодим, чудовим.
Запам’ятай мої слова.
Тож не сумуй! Мені пора!
Кожен з нас, має свій час
На землі порядкувати,
Привести все до ладу,
Чергу іншим передати.
Нині порядкую я!
Черга надійшла моя,
Маю всіх підготувати,
До холодної зими.
Жовте листя обірвати ,
Та додолу покидати.
Землю дощиком полити,
Та непотріб всю згноїти.
Звірам хутра замінити,
Пухом птахів наділити,
Іх відправити в дорогу,
До чужої сторони,
Аж до теплої весни.
А закінчу працювати,
Чергу мушу передати.
І прийде до вас сама,
Чародійниця Зима!
12.12.2022р.