Зимовий день іде на спокій,
Сьогодні він радів сніжку.
Вже до Різдва лиш кілька кроків,
Тож стало сяйно у садку.
А я згадала знову дачу,
Будинок, двір, сосновий ліс,
Тепер сиджу, ледь-ледь не плачу
І відчуваю сум і млість.
Ніхто там соснам не розкаже
(Навколо тиша лиш німа),
Що топче землю військо враже,
І сіє смерть і біль війна.
Стоїть пуста й сумна хатина,
Ніхто камін не розведе,
Мабуть, давно замерзли вікна,
І вітер в комині гуде…
Можливо, страшно в хуртовину,
А я живу в чужім краю.
В думках моїх - лиш Україна,
Лягаю з нею і встаю…