Пишу тебе письмо

Валентин Пепел
     Источник вдохновения:
          Ольга Глапшун
             «ЛИСТ»
   http://stihi.ru/2021/11/05/7601


 Перевод с украинского языка, близкий
         к тексту оригинала.      

Пишу тебе письмо, по адресу, не новом.
Оно помчится в «никуда» и в «никогда».
Ещё жива… молчанья так гнетут оковы -
Надежды нет…, давно исчезла… навсегда…

Письмо получишь, удивлённо вскинув брови,
(Вполне возможно, что улыбка промелькнёт).
Прочтёшь - мгновенье твоей жизни (и не боле)
Здесь на меня, в тот миг, счастливую, уйдёт.

Вдруг сожаление мелькнёт в твоём сознании,
Что ты тогда - таки не понял душу той,
Что увлекла в бездонность ночи и в молчании,
Взгляд целовала нежно равнодушный твой.

Дивная женщина, чей образ – солнца луч
(Была ль она когда-нибудь с тобою рядом?)
На память подарила нежность свою, грусть,
Когда устами наслаждалась твоим взглядом.

Осенний лист падёт на сердце, словно, брош,
Зарю на небосклоне алом зажигая…               
Письмо получишь и, конечно же, прочтёшь,
Поймёшь… и грустно так вздохнёшь… я это знаю…

    Привожу оригинал авторской работы
          Олечки ГЛАПШУН.

  Я пишу тобі лист...

Я пишу тобі лист, адреса стара:
він летить у "нікуди"
і у "ніколи".
Ні, надії звелися давно нанівець,
просто, я ще жива, і мовчання
гнітять окови.

І ти, звісно, отримаєш, брови зведеш,
(може, й усміх майне),
прочитаєш, –
і мить часу й життя свого (і не більш)
на мене, щасливу,
згаєш.

І відчуєш враз прикрість, що так й не збагнув
ту, що наче безодня
ночі,
обіймала мовчазно, бо відала все
і вдивлялася сумно
в очі.

Дивну жінку, чий образ, мов марево-сон
на зорі, (чи й була колись
поряд?)...
Залишила на пам'ять лиш ніжності щем,
коли цілувала
твій погляд...

Лист осінній на серце тихенько спав,
запалав вогонь
небокраю...
Ти отримаєш лист, прочитаєш,
збагнеш... і неждано зітхнеш...
я знаю......