Сріблястий сніг,
Кружляє і танцює.
Чарує цей мереживний танок.
Пухнастий стіг
За хатою чатує,
Здається, що ось-ось він зробить крок.
Горить свіча,
П'янить вінок із хвої,
Хвилює, як в дитинстві, аромат.
Гарячий чай,
Тепло плити жаркої
Запрошують у світ зимових свят.
Та раптом біль,
Пронизливий, нестерпний,
Так недоречно нагадав війну,
Як шквалом хвиль,
Час нагадав стражденний,
Сипнув у душу жменю полину.
Немов гроза
Над світом прокотилась
І в душу повернула знов журбу.
Гірка сльоза
По-зрадницьки скотилась…
Невже не знає Бог про боротьбу?..