Як далi жити

 


Волосся сиве, чорна хустка,
Тужливі сльози на очах…
А дім - німа, холодна пустка,
Нестерпний біль у відчуттях.

Синочка в матері забрала
Страшна, ненависна війна…
А як вона його чекала!
Очей не зводила з вікна…

За ніччю довгий день минає,
Морозом тягне від дверей…
О, як же горе серце крає!
Печаль струмує із грудей…

За що його кати убили?
Він Батьківщину захищав…
Тепер - лиш квіти на могилі,
Які в дитинстві він збирав…

Як далі жити, милий сину?
Де брати сили для життя?..
А вітровій штовхає в спину
Без будь-якого співчуття…