Не хочу жити в пів серця,
дихати в половину дихання,
не змусити мене
віддати перевагу колінам над стражданнями.
Душа кричить в ночі,
свічкою танучи, навіщо муки такі.
Хочу лід перетворити на воду,
випустити почуття на свободу.
Не хочу стати ізгоєм у миру,
є надія, що ще
багато щось зможу.
Допивати по краплі
захололу любов,
важко не виносимо,
тяжкість пізнавши буття,
ще не втратила віру в себе,
з такою філософією
далеко, звичайно не піду,
але сенс її може і збагну.