Коли смуток очі закриває
Й стелиться туманом навкруги,
Нам здається сили вже немає
Жити далі -- пробачать борги.
Затягнулась ніч, так затягнулась!..
Біль та холод ходять по хатам...
Ми живемо спогадом минулим,
Коли Сонечко світило нам.
Може, щось тоді не зрозуміли?
Може в суєті збігав наш час?
І ми Божих ласк не оцінили,
Як беріг та милував Він нас?!
Ніч прийшла в життя невипадково...
Дивно... ніч прийшла нас розбудить...
Щоб ми чути Бога могли знову,
Щоб навчились всі за Словом жить.
І тоді лише настане ранок,
Коли всі прокинуться серця.
Подарує Тато нам СВІТАНОК,
Що нема ні краю, ні кінця.
Вітер змін розвіє морок ночі,
І в проміннях сонячних в той час
Знов побачать Спаса наші очі,
Як прийде у славі Він до нас!
23 листопада 2022 р.