Осінь. Згасає сяйво від пензля Клімта,
Тіні довші відчаїв Модільяні.
Млість аж до неба і врода в‘яне
У купальнях бережно, ледь помітно.
Празнує Меделін розмаїттям кави.
О, трамінер, присмак троянд й модерну…
Присмерк розваг в гнізді Золотої пави.
Мариться місто мирним, тому химерним.
Плине рудава Вирка під ребра арок
Мосту горбатого. Місячне вічко-форінт.
Линуть підстарки. Лише про війну говорять.
Ну їх… У ліжко, до тиші та до …Ремарка.