О, мила Осінь! Ти така красуня!
Та ще й сама художниця яка!
Твоя хода легка і незабутня,
Ти, наче квітка, гарна і п'янка!
О, як би залишити я хотіла
На згадку твій чаруючий портрет,
Щоб ти і взимку листям шурхотіла,
Шептала тихо, ніби очерет…
Дивилася б на тебе вечорами,
Пригадувала твій ліричний шарм,
Коли ходила ти під яворами,
Загорнута у розмаїтий шарф…
Я б пригадала всі твої мотиви,
Співала б напівголосно пісні,
А кольорів твоїх яскраву зливу
Вдихала і вбирала до весни…