Тихий вечір. Бродить морок
І струмує в глиб душі
То печалі відголосок,
То надії міражі…
Починає накрапати,
Вже рябіють всі дахи.
У повітрі аромати
Йдуть від бляклої трави.
Опада останнє листя,
Гаснуть барви, диха ніч.
Горизонт мигтить імлисто,
Сипле смуток навсібіч.
Йде зима вже невблаганна
І несе в торбах срібло.
Мить нудьги неописанна
У душі шука житло…