Вологим прохолодним поцілунком
Торкається осінній день душі
І надихає елегійним трунком
Неспокоєм пронизані вірші.
У барвах наготи йде в зиму осінь,
Загострює журливі почуття,
Нагадує про срібло у волоссі,
Прискорює чимдуж серцебиття.
І хочеться укритись теплим пледом
І слухати мотив, що йде з глибин,
Вдихати жадно запах чаю з медом,
Забувши про безрадісність новин.
Згадати те, від чого серцю втішно,
Відчути безкорисливу любов,
Пливти у світі теплих мрій неспішно
І не боятись снігових обнов…