Осінь і звичайна, й незвичайна,
Є в ній філософії зерно
І якась незрозуміла тайна,
Що як пристрасть чи хмільне вино…
Все на перший погляд ніби звичне:
День коротший, золото, рубін…
Тільки небо в хмарах гіпнотичне
Воскрешає романтичний сплін.
В шурхоті сухого листя чути
Тихий шепіт і панічний страх.
День у день, як у пекучій скруті,
Сірі хмари линуть в небесах.
Мрячний дощ, туман, бліде проміння,
Листя у калюжах і сльота…
Все, як завжди: тління й шурхотіння,
Тільки в серці - сум і самота…
Шум вітрів звучить, немов закляття,
Наближає час завій, снігів,
А душа благає краплю щастя,
Щирої уваги, ніжних слів…