Листопад - це неймовірна тиша,
Що дбайливо обіймає шаллю,
Не гнітлива, не тривожна - інша!
Віє чарівною пастораллю.
Напуває запахом затишок
І лікує душу теплим смутком,
Почуттів піднесених надлишок
Віддається тихим перегуком.
Шепче тиша вранці щось приємне,
І життя здається ще гарнішим,
Щось таке незвичне і натхненне
Вабить чимось добрим, навіть віщим.
Ось сухий листок, зірвавшись з гілки,
З шурхотом упав спочить на землю,
У листві відчув тепло домівки
І приліг калачиком блаженно.
Тиша листопада делікатно
По шибках у дощ холодний ллється,
Та в кімнаті від краплин ошатно,
І тепло струмує прямо з серця…