Осінь розстеляє жовте покривало,
Прикрашає парки, килими пряде.
Хтось погляне й скаже: "Листя впало мало".
А двірник бентежно руки розведе.
Час летить невпинно, і минають швидко
Зими, весни, літо, осінь золота.
Квапить хтось хвилини, що несуться стрімко,
Шепче хтось: "Як гінко проліта життя!"
Хтось бурчить: "Негода вже прийшла назовсім…"
Хтось в калюжі бачить сині небеса,
Хтось у дощ сумує, скаржиться на осінь,
Хтось кричить щасливо : "Скоро вже зима!"
Та в житті, насправді, істина відносна,
Визначають швидкість настрої душі.
Песиміст зітхає: "Радість ілюзорна…"
Оптиміст радіє тиші у глуші.