Сіре небо тремтить у калюжах,
Мабуть, холодно й сумно йому.
Та і осінь, здається, недужа,
Подолати не може пітьму.
А чимдалі стає холодніше,
Мряка настрій бездушно псує.
Ще і вітер співає сумніше
І гудінням журби завдає.
На алеях нема перехожих,
Всіх негода жене у тепло.
Від появи сніжинок раптових
Коле голкою смутку жало.
Затягається небо ранкове,
У калюжах розпливчастих шлях…
Як відчути те світло казкове,
Що надію дає, як маяк?..