Листва в гаю шепочеться,
Чи хоче щось засвідчити?
А восени так хочеться
У щось приємне вірити…
В душі лелієш* віру цю
На краще сподіваєшся,
Перебираєш вервицю**,
Від лиха відбиваєшся…
У дні коли земля уся
Летить, немов над прірвою,
Я теж одним лиш тішуся,
Про мир прошу молитвою.
Одна лиш осінь відає,
Що неодмінно збудеться,
І вірить, що одужає,
А сміх зими забудеться…
*Леліяти - пестити.
**Вервиця - чотки, нитка, шнурок із нав'язаними вузлами.