Це листопад… І осінь знову
Веде з дощем свою розмову.
А він то капає, то ллється,
То затихає, то сміється.
Здається шепче: "Будьте вдома,
Там швидше вас покине втома.
Спечіть пиріг, а, може, піцу
Чи почитайте небилицю."
Не видно сонця, вже і смеркло,
А в домі затишно і тепло.
Мабуть, я зважу на пораду,
Знайду душі своїй розраду.
Візьму якийсь роман цікавий
І вип'ю філіжанку кави,
Потішусь тихим надвечір'ям,
Дам волю заповітним мріям.