Осінній Янгол ходить по землі,
Ніхто його, як правило, не бачить,
Ховається то в листі, то в імлі,
То мокне під дощем весь день терпляче.
Він слухає, як шелестить листва,
Нічні розмови місяця з зірками,
Піклується, щоб осені дива
Лилися невичерпними струмками.
Ночами Янгол береже наш сон,
Незримо пролітає над дворами,
Співає колискову в унісон
З бентежними, невгавними вітрами.
Не залишає Янгол ні на мить,
За осінню крокує силуетом,
Приводить Музу, римами п'янить,
Натхнення випромінює поетам.
А вже коли злетить останній лист,
Пора осіння піде в світ широкий,
Зачинить двері і під вітру свист
Летить за нею пильнувати спокій…