Не дай мне бог сойти с ума А. С. Пушкин

"Не дай Господь зійти з ума" О. С. Пушкін
;(переклад українською Ольги Липи)

Не дай господь зійти з ума.
Ні, краще посох і сума;
Ні, краще труд і глад.
Не те щоб розумом моїм
Я дорожив; не те щоб з ним
Розстатись був не рад:
 
Коли б залишили мене 
На волі, жваво в тишині 
Пустився б в темний ліс!
В палкім маренні я б співав,
В чаду би розум забував
Цих неструнких чудес.

І я до хвиль би прислухався,
І я щасливий би дивився,
В порожню гладь небес;
І сильний, вільний був би я,
І рив би вихором поля,
Ламаючи той ліс.

Та ось біда: зійди з ума,
І страшний будеш як чума,
Якраз тебе замкнуть,
Посадять на цеп дурака
І крізь решітку як звірка
Дражнити вас почнуть.

А вночі чути буду я
Не голос ясний солов'я,
Не шум глухий дібров -
А крик товаришів моїх
Та лайку стражників нічних,
Та вереск, й дзвін оков.
1833 рік.
________________________________________
текст оригинала
"Не дай мне бог сойти с ума…" А. С. Пушкин

Не дай мне бог сойти с ума.
Нет, легче посох и сума;
Нет, легче труд и глад.
Не то, чтоб разумом моим
Я дорожил; не то, чтоб с ним
Расстаться был не рад:

Когда б оставили меня
На воле, как бы резво я
Пустился в темный лес!
Я пел бы в пламенном бреду,
Я забывался бы в чаду
Нестройных, чудных грез.

И я б заслушивался волн,
И я глядел бы, счастья полн,
В пустые небеса;
И силен, волен был бы я,
Как вихорь, роющий поля,
Ломающий леса.

Да вот беда: сойди с ума,
И страшен будешь как чума,
Как раз тебя запрут,
Посадят на цепь дурака
И сквозь решетку как зверка
Дразнить тебя придут.

А ночью слышать буду я
Не голос яркий соловья,
Не шум глухой дубров —
А крик товарищей моих,
Да брань смотрителей ночных,
Да визг, да звон оков.

1833 г.