Серпнева ніч у зоряному сяйві
перенесла мене у мій далекий край,
ле я згадав, свій рідний край безкрайній
який для мене був неначе Рай.
Ніби скотилась в просторі жаринка
в серпневу ніч, у зоряний потік,
а я в житті перевернув сторінку
в якій писав про свій короткий вік.
І кожний раз, коли дивлюся в небо
шукаю там не згадану зорю,
яка колись прийме мене до себе
де я немов жаринка та згорю.
Зорі запалали, зорі запалали
в небі над селом,
зразу видно стало, все що ніч сховала
під своїм крилом, під місячним крилом.