Вітаю, кучерява доле ! -
До скону йдеш мого поволі -
Твоя сувора теплота
Мене до суті поверта...
Уже вітрила є та весла,
Уже душевна крига скресла,
Загас відлунок чорних днів
В мереживах чорнильних снів...
І Небеса врочисто чисті
Несуть надію й добрі вісті -
Моє вирівнюють буття
І запинають вороття
В минуле...І радію вранці
Серпанку ніжного туманцю -
Біди ж у помилках нема -
Лиш визнай їх, й біда сама
Обернеться лиш на здобутки -
Сумнівні згинуть оборудки
І кволість ревної душі -
Вирівнюй шлях...Пиши вірші...
Бо старість - то природна щирість...
Осіння радість...Божа милість...
Перевод - Риммы Батищевой
Привет, судьба! Ты не смиренна –
Ведёшь к финалу постепенно –
Твоя скупая теплота
Мне сутью служит, как устав…
Уже есть паруса и вёсла,
Душевный лёд растаял вовсе,
Умолкло эхо чёрных дней,
Сны бродят кружевом во мне…
И небеса чисты парадно,
Несут надежду мне отрадно,
Мою выравнивают жизнь,
Спасая от паденья вниз,
В былое…, и я рада утру,
Туману, что вуаль как будто –
Ошибки – это не беда –
Признаешь – и легко тогда.
И примешь правильно решенье,
Исчезнут всякие сомненья.
Волнения души своей
В стихи пронзительные влей.
А старость – это осень жизни
И дар от Бога бескорыстный.