Мені здається часто, що я сплю
І бачу дивний сон, у ньому страшно,
І серцю боляче, я ледве біль терплю,
Стискається й сумує сіромашне.
У снах моїх постійно йде війна
І гинуть у тяжких боях солдати,
Бринить в душі від пострілів струна,
І гірко плаче над загиблим мати…
Прокинутися хочу. "Розбудіть!" -
Кричу у ніч, та чую лиш відлуння…
Прошу: "О, люди! Бога не гнівіть!
Війна роздавить, як плита чавунна!"
Та знов сирени чується виття,
Летять ракети з Каспію і з Криму,
А я молю: "Спасіть людські життя!" -
І довго йду у темну ніч без стриму…
Біжу і бачу тисячі могил
І сотні ран на тілі України…
Який же довгий сон! Немає сил
Дивитись на покинуті руїни!..