Осінь - з дощами, з примарним туманом,
В сірому небі - печаль та нудьга.
Сонця не видно за темним курганом,
Мряка на душу свинцем наляга.
Листя опале - в полоні зажури,
Вітер холодний колише гілля.
День підбирає нові партитури,
Ноти веселі жене звідтіля.
Як не піддатися смутку в цю пору,
Як не упасти цілком у хандру?
Може, піти до соснового бору
Чи поблукати в зеленім яру?
Мабуть, візьму парасоль і по стежці
Прямо до річки повільно піду,
Сяду під кленом на лаві і врешті
Спокій душевний у тиші знайду.
Буду дивитись, як краплі по стеблах
Швидко стікають в тремкий синьострум,
Слухати буду мелодію неба,
Настрій ловитиму в нотах дощу…