Вже пізня осінь дивиться у вікна,
Красу згубила сукня золота.
В похмурім небі - сіро й безпросвітно,
Частіше смуток душу огорта.
А я сказала: "Хмуритись не треба.
Давай красиво стрінемо нудьгу,
Заварим чаю, загорнемся пледом,
Щоб відновити настрій і снагу.
У мене теж уже волосся сиве,
Тож не журись. Бери цукерки, джем.
Вірші напишем палевим* курсивом,
Рядки ретельно міддю обведем.
Заходь скоріше і не стій, як привид,
Бо скоро вечір, в хмарах далина.
Холодний вітер - лиш для смутку привід,
А ми у тиші вип'ємо вина."
Кивнула осінь і зайшла в кімнату,
Присіла, зашарілась від тепла.
А запахи п'янкого аромату
Кружляли довго, поки й не пішла…
*Палевий - блідо-жовтий з рожевим відтінком.