Яке це щастя поринати в барви
Осінньої прощальної краси,
Дивитись, як летить листва на трави,
На відблиски ранкової роси!
Як солодко листати непоспішно
Забуті сторінки свого життя,
Згадати, як в душі звучала втішно
Мелодія п'янкого почуття.
Так радісно вслухатися у звуки,
Що водопадом ллються із глибин:
У спогадах зринають поцілунки
І річки чарівної тихий плин.
Пливуть думки барвистим серпантином,
Немов у царстві дивовижних снів,
Їм затишно під сірим палантином
Похмурих хмар над золотом лісів…