Знову йдуть дощі. Свіжіють ранки.
Скільки ж я не встигла! Боже мій!
Скоро вже зима дістане санки,
А у мене сонм незбутніх мрій.
Що ж робити? Чи накритись пледом
Та дивитись фільми цілий день?
Чи мерщій налити чаю з медом
І чекати трепітних натхнень?
Мабуть, я пухнасті хризантеми
Занесу в кімнату і вдихну
Аромати, щоб забути неміч,
Давній спогад трунком сколихну.
Вийду в ліс, зберу грибів торбину,
Парасоль візьму і хай дощить…
Нанижу на нитку горобину
І зроблю намисто для душі.
Запалю камін, його багаття
Хай гуде, як хвилі в бурунах,
Сяду в тиші мріяти про щастя,
Про тепло в зруйнованих домах…