ЙдемО до храму, б'єм чолом в підлогу, клякаючи в проханнях без кінця...
Та чи потрібно фарісейство Богу? Він бачить нАскрізь кожного "митця"!
Навіщо ця вистава показова, "невинний", штучний вираз на лиці?
Молитва - це не рольова промова - душевний поклик, з хрестиком в руці(!)
Пусті слова - не показник для віри, потрібні добрі справи, як зразок.
Коли герої зла - твої куміри, розплутай вперше в сОбі той клубок.
НенАвисть, помста - почуття ворожі для тих, хто хоче Господу служить;
Якщо вважати, що ми - діти Божі, то треба інших, як себе, любить.
І ближньому кісток не промивати, на те є не земний, - Небесний Суд,
Душа повинна про духовне дбати, а не впадати у гріховний бруд.
Вже й церква, - мов арена політична, священники на клани ділять нас;
Релігія, продажна і дволична, виконує правителів наказ.
В парафіях розпалюючи вІйни, відкрито пропагують свій "канон"
І людство, в революціях постійних, возводить для мамони царський трон.
Заразна маячня блукає світом, нам розум відбирає метушня.
Коли для всіх Всевишній стане Світлом, за Ним до раю пІдем навмання.
Єднаймося, всі віруючи, рАзом; забудемо про ворожнечу й лють;
Лише за Божим житиме наказом; у людяності - наша вища суть!
11/11/21/