Мам привіт, ну що Ви , як ви?
Чи було все спокійно,
На запит мій з надією,
Маиуля видихнула, "ні, то й знов гатили".
Мій Нікополь, як довго я ,
тебе далеко не любив,
Мій Нікополь, і щастя було поряд,
Мій Нікополь, вогонь він не хотів,
Мій Нікополь прошу я Бога зберегти.
Ало, ну що, як справи, як сусіди?
Синочку сьогодні ми ще живі,
Мам, а може все ж таки уїхать,
Вона мені - "не можу, бабцю не покинуть".
Війна, це жах, і лють на злобу,
Мій дім, не знаю що залишив спогад.
Любити сад, та крик дитячий з дому,
В якому я живу, і відчуваю Бога.