А небо знову обіцяє дощ,
І стане світ за розмірами вікон.
Імла уже жене людей із площ
Туди, де можна милуватись світлом.
Туди, де можна, загорнувшись в плед,
Дивитись на самотню мокру лаву,
Дістати запашний солодкий мед
І пити чай або духмяну каву…
Під шелест листя та під шум дощів
Так солодко пливти у звабних мріях
Над розмаїттям луків і степів
І навіть у блукаючих сузір'ях.
Так затишно заглибитись в роман
Про ніжність романтичного кохання.
І хай бурмоче вітер, як шаман,
А дощ шумить акордами жадання…