Їду я у потягу "Життя",
Ось уже зупинка "Пізня осінь",
І якісь сумні передчуття
Носяться в холоднім безголоссі.
Вітер листя жадібно зрива,
Сонце переховується в хмарах,
Літо десь безжурно спочива,
У теплі, немов у сонних чарах.
От би повернутися на мить
На зупинку "Спекотливе літо",
Тільки скорий потяг швидко мчить,
Душу обдає холодним вітром.
За вікном похмурі кольори,
У відтінках сірого - дорога,
Сіра мряка сиплеться згори,
"Пізня осінь" - ось уже за рогом…
А душа летить у світ тепла,
Як метелик на яскраве світло,
До пісень дзвінкого джерела,
На зупинку, де буяло літо…