Закриті вікна, знов темніє небо,
Напевно, повертаються дощі,
Знов парасолю діставати треба
Та лікувати смуток у душі…
Камін палає, спогадами кличе…
У зручнім кріслі - затишне тепло,
Воно, немов гніздечко рятівниче,
Геть проганяє біль і навіть зло.
Думки пливуть, як у ковчегу часу,
Нагадують дитинство, рідний край,
І в незабутніх дріб'язках терасу,
І мамин найсмачніший коровай…
Відлічує безклопітно хвилини
Годинник, що пригрівся на стіні…
В минуле, як у вирій журавлиний,
Лечу я у солодкім напівсні…