Дощі вмивають всі двори,
Змивають з листя пил,
Лиш на стежинці до воріт
Жовтіє ще настил.
Вітрів не чути, мабуть, сплять.
Гуділи стільки днів!
Тремтить деінде річки гладь
Від сплеску почуттів.
Поки що дощик не ущух,
Скажу тривозі: "Спи!
Під шум осіннього дощу
Такі солодкі сни."
Сама погляну вдалину
І спокій дам душі.
Немов дитя, під дощ засну
Без суму й метушні.
А дощ нехай собі іде,
Стікає по шибках
І романтичні сни пряде
В чаруючих казках…