Торкається душі яскравий жовтень,
Так солодко у грудях від тепла,
Від спокою, п'янких умиротворень,
Від радості дзвінкого джерела.
І хочеться ще більше помічати
Хороше в людях, осені красу
І навіть кривдників своїх прощати,
Забути назавжди раптовий сум.
Так хочеться не оминати диво,
Воно вже поруч, тільки озирнись!
І рухатись без остраху, сміливо,
Щоб всі тривоги в небо вознеслись.
Іти б і йти вздовж річки по отавах,
Дивитись на високі комиші
І, розчинившись у осінніх барвах,
Заповнити пустоти у душі.
Відчути, як приємно ніжить сонце
Волосся, плечі, пальці на руках,
Затиснувши промінчик у долоньці,
Очистити весь безлад у думках…