Навіщо в цьому світі я живу?
Запитую і відповідь шукаю.
Дивлюсь на сиву голову свою,
Та суть життя ніяк не розгадаю…
Люблю природу, мрію, йду вперед,
Пишу вірші, хвилююсь, сподіваюсь,
То падаю, то відчуваю злет,
З природою у тиху рань зливаюсь.
Буває, що упевнена в собі,
А потім знову відчуваю сумнів,
З собою сперечаюсь в самоті
І докази підшукую розумні.
Не розпізнаєш зразу: друг чи враг.
У світі зла й добра все хаотично.
Втрачаючи премудрість рівноваг,
Сприймаємо дрібниці драматично.
Ще сонце спить, а я вже на ногах,
Від спогадів зітхаю ностальгійно…
Куди мене веде життєвий шлях?..
Не знаю, хоч замислююсь постійно…