Пізня осінь - сірі барви,
Сонце в хмарах, дощ щодня.
Листя - де-не-де, і трави,
Наче зморщена стерня.
Зранку вже мороз сильніше,
Вітер душу пробира.
Осінь з кожним днем частіше
Від тривоги завмира.
Вже подекуди на листі
Іній блискає сріблом.
У калиновім намисті
Льод іскриться холодком.
Небо сіє дощ, як смуту,
Навіває довгі сни…
Пізня осінь - в серці смуток
І очікування див.