Дощило довго… Осінь сумно
Дивилась зранку у вікно…
Холодний вітер дихав шумно
І гнув засмучений кленок.
Вже не чекали потепління…
Ще вчора з неба так лило!
І ось, немов благовоління,
На землю знов прийшло тепло.
Як свято, повернулось літо
В гаї, ліси, у кожний дім,
Привітно розплескало світло,
Над сонцем запалило німб.
Забулись дощ і прохолода,
Душевних сил тяжкий надлом,
І знов наповнилась природа
Барвистим сяйвом і теплом…