Не залишай мене, прошу, о Жовтень!
Давай послухаєм з тобою блюз,
Уявимо на мить, що зараз Квітень,
Відчуємо його життєвий пульс.
А ти даруй без жалю поцілунки,
Змахни з очей непрохану сльозу…
Ти чуєш, як співає вітер лунко?
Вчувається у звуках біль розлук.
Сховай мене від вітру, любий Жовтню,
І захисти від нудного дощу,
Ти ж знаєш, часом так бува самотньо,
Та допомоги рідко я прошу…
Осип мене на щастя і на долю
Дощами золотавої листви,
Дай парасолю від біди і болю,
Свою турботу врешті прояви!
Ти чуєш, як виводить скрипка ноти?
Журливий блюз торкається душі…
Я відчуваю гостро кожний дотик,
Стискаюсь неспокійно мимовіль…