Чи існує у світі любов…?
Та така, що до дрожі до всхлипу…
Що навіки вривається в кров
Та вакцини нема, як від грипу…?
Чи існує така - назавжди…?
Не на рік, не недесять и поспіль…
Якщо скаже коханий: «зажди»
То ти будеш чекати на осліп…?
Чи існує, як поруч війна…
І ви навіть друг друга не знали…
Він один і ти звикла одна…
Ви обидва життя планували…?
Чи можливо, коли під огонь…
Під сирени і вибух без страху
Ти торкаєшся його долонь…
«русский мир» посилаючи «на х..й»…?
Чи можливо, що Жанною Дара
Ти стаєшь ніби з проївом волі…
Та щось раптом стається не так…
Відчуваєш лиш полумьє болі…?
Та я все ж таки вірю в любов!
Та в ту саму, що поручь назавжди!
Я її відчувала немов…
Та любов є синонімом правди!
Та любові не треба фанфар!
Нагороди та цілі не треба…
Бо у неї завжди стільки фарб,
Що наш світ розмалюють до неба…
Що не скажуть: «мені все одно»,
На околиці тебе не кинуть…
Бо любов - це щасливе кіно…
Що скидає важкішую глибу…