Недооцінюю вірша.
Занадто легко він дається.
Життя готує відкоша
Не подарує і гроша
Коли за негідь хтось береться…
Але бува потрібно серцю
Щось необхідне, адже рветься
Воно коли… А то й не б’ється…
Бува и мертвим вже здається…
Та хтось, чи щось,
Чи Він – береться!..
І до життя воно… вернеться!
Бо стати мусить ще - до герця!!!
19.01.2017 14:45
02.10.2022 15:55
Словник української мови…
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Тлумачення, значення слова «герць»:
ГЕРЦЬ, ю, чол.
1. іст.
Окремі сутички, поєдинки українських козаків з ворогами перед боєм. Тоді будеш, вражий ляше, Вдачею хвалиться, Коли спробуєш зі мною Та й на герці биться (Українські народні думи.., 1955, 367);
Опівдні битва притихла, але не втихав герць: сотні турків ганяли на бойовищі, прискакували то тут, то там до окопів, якомога ближче, та викликали козаків на бій (Осип Маковей, Вибр., 1956, 486);
Вершники з обох боків розступилися й дали місце для герцю (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 146).
2. уроч.
Бій, боротьба між противниками; поєдинок. Все так же сяє сонце над землею, як і тоді, коли ми йшли на герць (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 49);
Скільки вас полягло у важкому життєвому герці, В нелегкій боротьбі, у годину важку і похмуру (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 13).
3. перен.
Боротьба думок, поглядів тощо. На панський не ступав [комісар] поріг, Зате з панами, де лиш міг, Зводив він юридичні герці (Іван Франко, X, 1954, 286);
Але цей же таки рапорт достатньою мірою пояснює, чому в герці з Гріпичем ці, здавалося б, дуже логічні Нечіпайові думки залишились гласом вопіющого в пустині (Іван Микитенко, II, 1957, 530);
День скінчився словесними герцями (Яків Качура, II, 1958, 442).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 57.