Скоро прийде весна, зникнуть сірі тумани,
білим цвітом накриються знову каштани,
тільки ти не прийдеш, як весна чи зима,
темна смуга лягла, назавжди поміж нами.
Мабуть порівну Бог, розділив наше щастя,
і лишилась тобі , моя стрічка смугаста,
не дісталась мені і забрав тебе в нього
і лишив як мене, того щастя земного.
Скільки літ вже пройшло, з того часу сумного
тільки я не звертаюся більше до Бога,
таке щастя буває, лише раз у житті
і залишився він, як і я в самоті.
Не здійснилася мрія, про яку говорила
і сама відійшла у далеке минуле,
у далеке минуле, потайбічного світу,
тільки я пам"ятаю і не можу забути.